Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Давно хотіла це записати — чисто для себе — але руки не доходили. Ось, дійшли.
1. Ніколи не могла подумати, що здатна відростити собі такий фантастичний похуй, що виріс у мене з 1-го березня. От серйозно.
Комусь не подобаються мої погляди, принципи, заняття, хобі, кількість зубів та колір шкіри? Похуй.
Хтось сильно хоче убитися об мою недосконалість? Похуй.
Я не можу зробити все й одразу, заткнути всі дірки й відполірувати всі поверхні? Похуй, я зроблю те, що можу, і цього досить.
Причому, що цікаво, цей похуй виріс одномоментно й кардинально, це не результат цілеспрямованої роботи над собою і, здається, не тимчасова втрата чутливості — просто тому, що триває вона вже досить довго й зникати наче нікуди не збирається.
Знаєте, з похуєм стало легше жити на два порядки, тож усім рекомендую :-)
2. Ніколи не могла подумати, що стану з величезною підозрою ставитися до нестандартних смаків, хобі та естетичних уявлень.
Але, надивившись на той пиздець у зоопарку, що вчинили в моїй країні деякі заїжджі любителі історичних реконструкцій, позбавитися підозр зможу нескоро (це якщо взагалі зможу). Звідки я знаю, які годовані за таргани прикриваються відмазками про «просто чен-слешовий фічок»? Хто дасть гарантію, що ці таргани не вирвуться на волю, якщо складуться сприятливі умови? У нас тут один товариш у благородного білого офіцера уже так загрався, що результати будемо десять років розгрібати. Нунафіг. Превентивно.
2.1. Ясен-красен, що це не стосується людей, яких я більш-менш добре знаю разом з їхніми тарганами. Але якщо все, що мені відомо — «це Вася, і вона грає в ляльок-покійників», то перша реакція буде сильно негативна. І в неї великі шанси залишитися останньою.
2.2. Ясен-красен, я усвідомлюю, що з шансами можу нарватися на аналогічне ставлення до себе — у мене теж є одна не дуже жива лялечка. Таке се ля ві, а також див. пункт 1.
3. Геть з іншої опери, але хай буде. Ніколи не могла подумати, що зустріну живу людину, яка виглядає, поводиться й, мабуть, відчуває себе як еталонне «гламурне кісо» з Лурку.
Ну от є Лурк, і там описуються якісь дивні люди. І ще є Вконтактик, і там, мабуть, справді можна зустріти дивних людей, що 20 годин на добу зайняті зніманням селфі з дакфейсом на айфон. І цим людям, скоріш за все, років 17, максимум 20. І я їх точно ніколи не зустріну.
А потім — бах, і здрастє. І в моєму колі спілкування (на превелике щастя, дуже неблизькому, бо я б не витримала) з'являється кісо, котре справді — розумієте, справді! — вважає, що манікюр, педикюр, косметолог, солярій, басейн, фітнес, тональник у 35-градусну спеку, 15-сантиметрові шпильки, міні, декольте й усе таке інше — це реально програма-мінімум для кожної жінки, без варіантів, інакше ти лузер і опудало. І для неї справді — справді! — флірт є єдино можливим способом спілкування з будь-яким чоловіком. І дакфейс в комплекті з відкляченою дупою. І віртуозне вміння розводити чоловіків на подарунки та послуги. І... Коротше, абсолютно все, про що Лурк пише у відповідній статті, серйозно.
Ви можете сміятися, але в мене розрив шаблону. Я реально не могла уявити, що таке буває, і тепер відчуваю щось подібне до емоцій мандрівника, який відкрив абсолютно нову форму життя, дивовижну в своїй незрозумілості. З жахом думаю, що десь живуть справжні ТП, «гуманітарії» та інші персонажі, котрих я донедавна вважала лише абстракціями.
1. Ніколи не могла подумати, що здатна відростити собі такий фантастичний похуй, що виріс у мене з 1-го березня. От серйозно.
Комусь не подобаються мої погляди, принципи, заняття, хобі, кількість зубів та колір шкіри? Похуй.
Хтось сильно хоче убитися об мою недосконалість? Похуй.
Я не можу зробити все й одразу, заткнути всі дірки й відполірувати всі поверхні? Похуй, я зроблю те, що можу, і цього досить.
Причому, що цікаво, цей похуй виріс одномоментно й кардинально, це не результат цілеспрямованої роботи над собою і, здається, не тимчасова втрата чутливості — просто тому, що триває вона вже досить довго й зникати наче нікуди не збирається.
Знаєте, з похуєм стало легше жити на два порядки, тож усім рекомендую :-)
2. Ніколи не могла подумати, що стану з величезною підозрою ставитися до нестандартних смаків, хобі та естетичних уявлень.
Але, надивившись на той пиздець у зоопарку, що вчинили в моїй країні деякі заїжджі любителі історичних реконструкцій, позбавитися підозр зможу нескоро (це якщо взагалі зможу). Звідки я знаю, які годовані за таргани прикриваються відмазками про «просто чен-слешовий фічок»? Хто дасть гарантію, що ці таргани не вирвуться на волю, якщо складуться сприятливі умови? У нас тут один товариш у благородного білого офіцера уже так загрався, що результати будемо десять років розгрібати. Нунафіг. Превентивно.
2.1. Ясен-красен, що це не стосується людей, яких я більш-менш добре знаю разом з їхніми тарганами. Але якщо все, що мені відомо — «це Вася, і вона грає в ляльок-покійників», то перша реакція буде сильно негативна. І в неї великі шанси залишитися останньою.
2.2. Ясен-красен, я усвідомлюю, що з шансами можу нарватися на аналогічне ставлення до себе — у мене теж є одна не дуже жива лялечка. Таке се ля ві, а також див. пункт 1.
3. Геть з іншої опери, але хай буде. Ніколи не могла подумати, що зустріну живу людину, яка виглядає, поводиться й, мабуть, відчуває себе як еталонне «гламурне кісо» з Лурку.
Ну от є Лурк, і там описуються якісь дивні люди. І ще є Вконтактик, і там, мабуть, справді можна зустріти дивних людей, що 20 годин на добу зайняті зніманням селфі з дакфейсом на айфон. І цим людям, скоріш за все, років 17, максимум 20. І я їх точно ніколи не зустріну.
А потім — бах, і здрастє. І в моєму колі спілкування (на превелике щастя, дуже неблизькому, бо я б не витримала) з'являється кісо, котре справді — розумієте, справді! — вважає, що манікюр, педикюр, косметолог, солярій, басейн, фітнес, тональник у 35-градусну спеку, 15-сантиметрові шпильки, міні, декольте й усе таке інше — це реально програма-мінімум для кожної жінки, без варіантів, інакше ти лузер і опудало. І для неї справді — справді! — флірт є єдино можливим способом спілкування з будь-яким чоловіком. І дакфейс в комплекті з відкляченою дупою. І віртуозне вміння розводити чоловіків на подарунки та послуги. І... Коротше, абсолютно все, про що Лурк пише у відповідній статті, серйозно.
Ви можете сміятися, але в мене розрив шаблону. Я реально не могла уявити, що таке буває, і тепер відчуваю щось подібне до емоцій мандрівника, який відкрив абсолютно нову форму життя, дивовижну в своїй незрозумілості. З жахом думаю, що десь живуть справжні ТП, «гуманітарії» та інші персонажі, котрих я донедавна вважала лише абстракціями.
-
-
06.08.2014 в 13:16-
-
06.08.2014 в 13:28-
-
06.08.2014 в 13:42Editka, тут трохи інакше — моя знайома, здається, взагалі не розмірковує над такими речами, просто флірт для неї — єдиний знайомий спосіб взаємодії з чоловіками. Так само, як я умію ходити, послідовно переступаючи то однією, то другою ногою, й інший спосіб ходіння мені просто невідомий :-) От щось приблизно таке і з нею: якщо не фліртувати, то як же тоді спілкуватися?!
Похуй у мене й раніше був, але маленький і неабсолютний. Тобто якщо людина мені казала, наприклад, що я маю робити те-то й те-то, бо я жінка, і мені вже не 12 років — замислювалася, оцінювала цю пропозицію, звіряла з власними уявленнями про чорне й біле, а далі вже в дію вступав похуй :-) Або — значно рідше й за наявності серйозних аргументів — не вступав. Тепер усе якось в автоматичному режимі, й це дуже економить нерви :-)