Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Учора вранці зовсім випадково потрапила на Петрівку — уже сто років там не була, відтоді, власне, як у мене з'явився телефон з читалкою. Пройшлася букіністичніми рядами — ніколи не бачила стільки старих книжок в одному місці. Раніше їх хоч в коробки складали — тепер стоси на людський зріст просто на асфальті. По п'ять, по десять гривень...
Мабуть, електронні книжки таки перемогли. Паперовими лишаются хіба що дитячі, подарункові видання та деякі довідники — усе інше вже істория.

Потім так само випадково й неочікувано для самої себе попала в музей історії України — той, що біля Десятинної церкви. Раніше не щастило — він то закритий був, то на ремонті, то ще щось. Надзвичайно цікава експозиція: стародруки, старовинний одяг (шапка Хмельницького, наприклад), карета київського митрополита... А на третьому поверсі — покришки та колючий дріт з Майдану. І розтрощені каски. І футболки медиків — з червоним хрестом. І листівки: «Записуйся до лав Самооборони, телефон такий-то», «Я — крапля в океані», «Вимога №1 — відставка Януковича»... Це ж усе було лише вчора — а вже в музеї. Історичному...

@темы: ні про що