Межигір'я

[meeuw]

У неділю їздили з Женєчкою та його другом до Межигір'я: ну як так, уже пів-Києва там погуляло, а ми вибратися не можемо — непорядок.

Враження... своєрідні. Щойно зайшли на територію: «Їба-а-ать...» — сказав Женєчка. І оце його «їба-а-ать» з певною періодичністю супроводжувало нас усю екскурсію. Власне, навряд чи знайдеться інше слово, яке б могло так точно й глибоко умістити весь спектр емоцій.

Далі буде трохи фоток, але не всі вони доброї якості, тому для привернення уваги — просто качечка (їх там, до речі, більше, ніж людей).

1. Перше, що впадає у вічі — людина була хвора. Схиблена на парканах. Нє, я розумію, що він боявся — на його місці теж боялася б — але добра половина тих парканів, якщо не більше, позбавлена жодної практичної чи естетичної функції, окрім головної — створювати ефект «неба в клітинку». От, наприклад, пейзаж на вході: ліворуч — знаменитий шестиметровий паркан з колючим дротом угорі. З ним все ясно, це для безпеки — претензій не маю. Але далі... ще один паркан! Чисто декоративний, з вензелями та фінтіфлюшками (на фото його трохи видно праворуч). Захисної функції він не має жодної, бо завдяки тим фінтіфлюшкам навіть мені, абсолютно неспортивній та фізично слабкій, на перелізання треба десь секунд двадцять. Можливо, паркан чисто для краси? А фігвам! Ззовні милуватися ним нікому, а зсередини його просто не видно — по всьому периметру височенна жива огорожа (на фотку не попала, але вона впритул до тих фінтіфлюшок висаджена). І це ще не все! Всередині маєтку кілька будинків, і кожен з них огорожений додатково, деякі навіть подвійним колом (паркан + жива огорожа). Навколо господарської частини — ще один паркан! Навколо вертолітного маданчика — сітка! Уздовж набережної — дріт під напругою! У стратегічних місцях розставити автоматників з вівчарками — і буде враження, що ти в «Алькатрасі» якомусь.

2. Що стосується дизайну... Можу лише процитувати Женєчку: «Їба-а-ать...» Якщо дивитися через об'єктив (бажано з не дуже широким кутом огляду), то наче й нічого. Без об'єктива — дика мішанина всього з усім, і ще трохи вензелів зверху. Наприклад, альпійська гірка (їх там повно): каміннячко художньо розкидане, ялівець росте, водичка дзюрчить, місток, знову ж таки, дерев'яний — краса та затишок. І тут же — бах! — якісь псевдоантичні напівголі німфи. Бронзові. Ну як здрастє, чесне слово.

Ідеш далі — «типу англійський» сад, кущі під лінійку, крони дерев по циркулю, через канал гранітний міст з колонами... Посеред каналу — дерев'яний будиночок для качок. І знову здрастє.

Біля знаменитої «Хонки» є такий собі «грецький куточок» — старовинні колони, які з Афін за шалені гроші привезли. Біля них явна імітація під настільки ж старовинні гранітні вази, у вазах — герань в пластмасових горщиках з «Епіцентру», 20 грн./шт. Я вже казала здрастє?

Рівнесенька набережна з шикарним асфальтом, уздовж неї ялівець висаджено, ліхтарі понатикано, бронзові лавочки стоять, благодать у повітрі розливається. Сідаєш на лавочку — прямо навпроти, серед дерев на схилі, туалет для персоналу. Дерев'яний, типу «сортир». Зелененький.

І так — абсолютно всюди. Гарні, продумані краєвиди, над якими — і це видно — працювала ціла команда з архітекторів, дизайнерів та садівників, перемішані з тиким трешем, угаром та содомією, що очі вилізають. І вензельочки зверху, багато вензельочків.

3. Не знаю, чому в мережі було стільки розмов про зоопарк в Межигір'ї — ніякого зоопарку там нема. Тварини є, при тому багато — але вибачайте, моя бабуся теж тримала корів і гусей, і ніхто це зоопарком не називав. Просто в «тричі живого та легітимного» більш екзотичні смаки були, от і вся різниця (смаки — в прямому сенсі слова, кулінарному). Ну, за винятком павичів — павичі для душі.

Що найбільше вразило — так це дрофи. Вони страшенно рідкісні (тих, що залишилися в природі, екологи по іменах давно знають), а в зоопарках приживаються погано — я за все життя жодної так і не бачила, хоча ще років 50 тому їх в Одеській області були цілі зграї. В Межигір'ї аж дві, і почуваються, судячи з усього, непогано. Правда, я чомусь думала, що вони більші — уявлялися мало не страусами :-)

4. Ну і наостанок — трохи Солі. Просто так.

@темы: паноптикум, мальовидло, повний БЖДець, мокрий ніс

Comments

[Editka]

Ми ще не були. Ні сил, ні часу, ні бажання кудись рухатись немає. "Лосика", щоб поїхати заради нього ще нема, а інщі невібагливі, погуляють і біля дому. Казали же про будинок Пшонки, що це "сільське барокко", щось середьне між Собором у Мілані і складом кіностудії "Довженка". Мабуть це заразно, чі може це заразно. Я вже зустрічала такі паркани у "бОгатих". Високий металавий зелений паркан, потім гарний кований, потим зелена огорожа з чорноплідки, чи ялиці. А бувають ще висаджують "золоту ялицю", вона страшенно дорога і вимагає неабияких зусиль. Але особисто мені не подобаєтся, бо виглядає наче хвора.

[meeuw]

Editka, я десь зустрічала термін «межигірське бикоко», від «рококо» та «бикувати» :-) Дуже влучно, на мій погляд.

[Justice Rainger]

Навіть цікаво, чому ж так - посеред продуманого дизайну якась фігня. Невже всі ці дизайнери-архітектори не могли йому пояснити, що то не гарно? Хоча, чого я це питаю... Відповідь очевидна - чувак, мабуть, вважав, що "так інтєрєснєй".

[meeuw]

Justice Rainger, знаєш, я, коли цим всім милувалася, згадала маминих знайомих з пізніх 80-х. Знайомі були дуже «козирні» (чоловік «плавав», як у нас кажуть, дружина в лікарні чорноморського пароплавства гінекологом працювала — також у ті часи не остання посада) і грошей мали набагато більше, ніж магазини розвинутого Совка давали змогу витратити. І от коли прийшла та щаслива хвилина, що фразу «гроші нікуди дівати» вони стали розуміти в суто прямому значенні, дружина почала скуповувати килими. Ну, як тогочасний символ вдалого життя. Килими у них були всюди, включно з кухнею та ванною, а в вітальні на підлозі їх лежало п'ять. Бутербродом, один на одному.
От для мене Межигір'я — та сама вітальня, в якій п'ять килимів на підлозі. Щоб по-багатому. І з вензельочками.
А дизайнери — ну що дизанери, хіба ж вони здатні зрозуміти тендітну душу «тричі живого та легітимного»? Гадаю, їх запрошували для того ж самого, для чого німф встановлювали — у всіх серйозних людей мають бути власні дизайнери. Щоб по-багатому.

[Aldhissla]

Соля на камені має чудовий вигляд! 8-))

Гм... Чи не влаштувати нам бжд-пати у Межигір'ї? 8-Р

[meeuw]

Aldhissla, ідея хороша — там є де розвернутися — але проблемна для втілення. Потрібна машина, щоб доїхати =(