Ода молодості

[meeuw]

Насправді те, що відбувається останні чотири з гаком місяці, доводить: можемо сподіватися лише на молодих.
Забудьте про те, що нам десятиріччями бурмотіли сиві й розумні — усі оті нісенітниці про втрачене покоління, про «ми такими не були», про дурних дітисьок з ґаджетами. Ці «дурні дитиська» — наша найбільша й водночас остання надія.

Саме вони, хлопці з іграшковими щитами, стояли проти дорослих садистів зі справжніми автоматами.
І поки їх ровесники, курсанти Севастопольського училища, плакали, знімаючи український прапор, годовані підполковники продавали присягу за кращий пайок.
«Досвідчена лікарка» з Харкова, що добиває пораненого ногами — оце альтернатива дівчатам, котрі, ніколи слова не чувши з клятви Гіппократа, виносили поранених з-під снайперського обстрілу.
Учора без жодного опору здали зброю не «дурні дитиська» — це зробили контрактники-професіонали, еліта нашого війська. Дітиська натомість дали перший бій зграї люмпенів з коричневими стрічками в Маріуполі — і перемогли. Так-так, Національна гвардія — це колишні внутрішні війська, там служать призовники, котрим по 18-20 років. На щастя, в них були не лише дерев'яні щити...

Цой свого часу таки мав рацію.
Шкода, що мені надто багато років.

@темы: теревені, на часі, у мене є думка, і я її думаю

Comments

[Akiro Kira]

вчера попала на флеш-моб ультрас в метро. Морщили носы в основном люди пожилого возраста, типичные "застабилы", любой свой поступок оправдывающие наличием детей и неодолимых обстоятельств. А эти самые дети в это время напоминали своим родителям, что "слава нации - смерть ворогам".

[meeuw]

Akiro Kira, а воно так і є. Років десять назад я читала книжку одного польського соціолога — шкода, імені не пам'ятаю — котрий дуже просто й обґрунтовано розповідав, чому в наступному столітті (власне, вже в нинішньому, книжка раніше була написана) старість не буде викликати жодного пієтету. Просто тому, що старість — це не синонім мудрості, це синонім досвіду. Коли ти живеш в селі, і твої предки до сто сьомого коліна жили в селі, і нащадки твої там же житимуть, досвід поколінь життєво важливий: треба знати, коли в цій місцевості сіяти огірки, а коли — капусту, які прикмети віщують дощ, а які — посуху, і так далі. Але чим далі людство від патріархальних громад, тим швидшим робиться темп життя. Хлопцю, котрий переїхав до міста, ні до чого знання про огірки — йому важливо мати досить гострий розум, щоб засвоїти нові виробничі практики. Онук цього хлопця, цілком імовірно, огірки бачитиме лише в супермаркеті :-) І на перший план виходить не накопичений досвід (навіщо пам'ятати дату битви при Ватерлоо, якщо є Вікіпедія?), а здатність швидко засвоювати нові знання та навички (можна не знати, коли відбулася битва при Ватерлоо, але життєво необхідно вміти знайти це в Вікіпедії). А тут уже банальна фізіологія: з віком пізнавальні процеси вповільнюються, новому вчитися стає важче (не всім і не завжди, але тенденція така). Тому ХХІ століття (та й, мабуть, усі наступні століття теж) — це епоха молодих. Швидких, кмітливих, спраглих усього нового и незнаного. Чужий досвід їм не потрібен — у них є Гугл :-)

Отой соціолог, імені котрого я не пам'ятаю, наприкінці робив висновок, що старші люди не можуть претендувати на повагу до них як до «носіїв мудрості» (тому що мудрими є одиниці, а чужий досвід нікому не потрібен), зате можуть (і повинні) бути моральними прикладами. От шкода, що багато наших «сивих та розумних» на моралі розуміються менше, ніж Гугл...

[Akiro Kira]

meeuw, претендовать на уважение на основании мифического "опыта" и возраста куда как проще, чем сделать что-то с собой, думать, например, начать, жлобом быть перестать и так далее. Так что, боюсь, что нам придется становиться этими самыми моральными примерами, й-эхх. Хотя, имею пример интеллигенции старой советской закалки перед глазами - вполне современные люди. Но в любом случае хорошо, что есть молодые люди, которые не любят играть в страуса и делать вид, что все нормально.

[meeuw]

Akiro Kira, а от мені зі «старою інтелігенцією» ніколи не щастило — переважна більшість представників, з котрими довелося спілкуватися, виявлялися насправді старим і дужа пафосним лайном, іноді навіть з докторськими дисертаціями =( Зате серед людей, що називається, «от сохи» було чимало сучасних, гострих на розум та лояльних до всього нового. Хоча це не змінює того факту, що майбутнє все одно за молодими :-)

[Akiro Kira]

meeuw, мне свезло, есть и знакомый профессор КПИ, который забрал к себе жить несколько майдановцев, и собственная свекровь с ее друзьями, которые активно участвовали во всех движениях. Глядя на них, мне за себя, хоббита, стыдно.

[meeuw]

Akiro Kira, та ні, я не заперечую, що інтелігенція таки існує :-) Просто шкода, що особисто мені мало довелося з такими людьми перетинатися.