Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
1. В суботу ходили пікетувати Міністерство оборони.
З нейтрального: схоже, тактика і стратегія нашої влади полягає в тому, щоб сидіти тихо й чекати, пока Росія сама уб'ється об стіну. Підхід, що цілком має право на існування, враховуючи останні дії тамтешніх керманичів (я про плани щодо Візи й МастерКарду, про можливу заборону ввезення іноземного медобладнання й інші такі штуки), але, вважаю, можна було б і допомогти «старшому брату» в його боговгодній діяльності.
З поганого: про тактику «сидіти й чекати» та, найголовніше, її смисл військовим в Криму розповіли аж учора. Нормально, га? Ні, я проти того, щоб оперативні плани вивішували у Фейсбучику для широкого обговорення — але ж самим солдатам можна було сказати? Бажано, не чекаючи кількох сотень розлючених киян з нетолерантними гаслами під будинком Міноборони.
З хорошого: коли сотня розлючених киян таки намалювалася під будинком Міноборони, до них вийшов не наряд «Беркуту», а власне міністр оборони. З ну дуже незадоволеним обличчям, але тим не менш. Кривився, проте відповідав на питання й щось там обіцяв — той, хто зараз подумав «фігня це все!», хай уявить аналогічну ситуацію півроку тому. Ото ж. Фігня, звичайно, але довга дорога складається з дрібних кроків.
2. У п'ятницю під кінець робочого дня раптом з'ясувалося, що я потенційно безробітна з 1 квітня. Ні, співчувати не треба :-) По-перше, мене ніхто не звільняє, але змінюються умови роботи, і це категорично не влаштовує — відповідно, буду прощатися (якщо, звісно, керівництво не відтанцює назад). По-друге, маю певні плани на майбутнє, і тимчасове безробіття буде лише на руку — а далі подивимося. Хоча якщо вам потрібна людина, здатна триндіти на будь-яку тему, усно чи письмово, тет-а-тет чи перед великою кількість слухачів, то я готова до фрилансу :-) До офісу поки що не готова.
3. Знаєте, за що я люблю Женєчку? Це перший і єдиний мужчина на моєму життєвому шляху, який не просто терпляче спостерігає, як я вибираю в магазині рожевінькі кросівки, рожевінький рюкзак, рожевінький светр ирожевінькі сірі з рожевінькими вставками брюки — але й на повному серйозі обговорює проблему вибору відтінку 
З нейтрального: схоже, тактика і стратегія нашої влади полягає в тому, щоб сидіти тихо й чекати, пока Росія сама уб'ється об стіну. Підхід, що цілком має право на існування, враховуючи останні дії тамтешніх керманичів (я про плани щодо Візи й МастерКарду, про можливу заборону ввезення іноземного медобладнання й інші такі штуки), але, вважаю, можна було б і допомогти «старшому брату» в його боговгодній діяльності.
З поганого: про тактику «сидіти й чекати» та, найголовніше, її смисл військовим в Криму розповіли аж учора. Нормально, га? Ні, я проти того, щоб оперативні плани вивішували у Фейсбучику для широкого обговорення — але ж самим солдатам можна було сказати? Бажано, не чекаючи кількох сотень розлючених киян з нетолерантними гаслами під будинком Міноборони.
З хорошого: коли сотня розлючених киян таки намалювалася під будинком Міноборони, до них вийшов не наряд «Беркуту», а власне міністр оборони. З ну дуже незадоволеним обличчям, але тим не менш. Кривився, проте відповідав на питання й щось там обіцяв — той, хто зараз подумав «фігня це все!», хай уявить аналогічну ситуацію півроку тому. Ото ж. Фігня, звичайно, але довга дорога складається з дрібних кроків.
2. У п'ятницю під кінець робочого дня раптом з'ясувалося, що я потенційно безробітна з 1 квітня. Ні, співчувати не треба :-) По-перше, мене ніхто не звільняє, але змінюються умови роботи, і це категорично не влаштовує — відповідно, буду прощатися (якщо, звісно, керівництво не відтанцює назад). По-друге, маю певні плани на майбутнє, і тимчасове безробіття буде лише на руку — а далі подивимося. Хоча якщо вам потрібна людина, здатна триндіти на будь-яку тему, усно чи письмово, тет-а-тет чи перед великою кількість слухачів, то я готова до фрилансу :-) До офісу поки що не готова.
3. Знаєте, за що я люблю Женєчку? Це перший і єдиний мужчина на моєму життєвому шляху, який не просто терпляче спостерігає, як я вибираю в магазині рожевінькі кросівки, рожевінький рюкзак, рожевінький светр и
-
-
24.03.2014 в 13:22А в мене навпаки, я терпляче чекаю поки чоловік вибирає собі одяг та взуття))) щось останнім часом він дуже захопився покупками))
-
-
24.03.2014 в 13:33Як я розумію, з військовими там не все так просто, як нам може видатися з новин та постів у Фейсбучику, і на загал не вважаю доцільним істерики на тему «усе злили, усе пропало!» Але що мене бісить — так це постійне намагання робити все тихцем, не звітуючи і не пояснюючи деталей навіть безпосереднім виконавцям. Власне, саме за таку поведінку поплатилася попередня влада, і я не бачу анінайменшої причини прощати її владі новій.
-
-
24.03.2014 в 13:35Над "розовенькими штанами" поржала
-
-
24.03.2014 в 13:39