![](http://6.firepic.org/6/images/2014-04/15/ahg8d0buajo9.jpg)
суббота, 12 апреля 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
![](http://6.firepic.org/6/images/2014-04/15/ahg8d0buajo9.jpg)
пятница, 11 апреля 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Знаєте, я уже, мабуть, тиждень, думаю одну думку.
Є, наприклад, у мене в ЖЖ френд (не взаємний — тобто я її читаю, а вона мене ні). Уже років зо два.
Дівчина приблизно мого віку, мама двох дітей і дитячий психолог заодно. Досить притомна за своїми поглядами, пише цікаво, причому — на відміну від багатьох мережевих психологів — свої слова любить підтверджувати лінками на всілякі дослідження, переважно зарубіжні. І читати її було не завжди приємно, але при тому пізнавально.
Було. До подій місячної давнини.
Тепер дівчина пише виключно про Україну. Щодня. По декілька постів. По сто п'ятдесят коментарів до кожного. Що вона думає з того приводу і з цього, чому українці неправі в тій ситуації і в цій, скільки разів за день ми не так сказали, подивилися та подумали, з якої саме причини «Крымнаш», чому це правильно та високоморально і так далі.
І от над чим я, власне, уже з тиждень міркую: а чому їй це так болить? Те, що болить, сумнівів не викликає — інакше не строчила б вона з такою швидкістю свої пости, не переконувала б усіх навколо і себе найперше, що все відбувається правильно.
Так, я теж багато пишу на ту саму тему, хоч і з протилежним знаком — але, вибачте, це моя земля, я тут народилася й виросла, я, як би пафосно це не звучало, відчуваю за неї відповідальність. Але їй, отій дівчині-психологу з Москви — їй-то що болить? Сама вона росіянка, українських родичів не має — ба більше, наскільки я знаю, вона взагалі в Україні жодного разу не була. І ні про що, крім України, думати не може.
Знаєте, я не розумію — це так... дико? Ну невже освіченому спеціалісту, матері сімейства та й просто молодій та сучасній людині нічим більше зайняти голову, окрім питання внутрішньої політики чужої країни?
Дайте мені, мабуть, інший глобус.
Є, наприклад, у мене в ЖЖ френд (не взаємний — тобто я її читаю, а вона мене ні). Уже років зо два.
Дівчина приблизно мого віку, мама двох дітей і дитячий психолог заодно. Досить притомна за своїми поглядами, пише цікаво, причому — на відміну від багатьох мережевих психологів — свої слова любить підтверджувати лінками на всілякі дослідження, переважно зарубіжні. І читати її було не завжди приємно, але при тому пізнавально.
Було. До подій місячної давнини.
Тепер дівчина пише виключно про Україну. Щодня. По декілька постів. По сто п'ятдесят коментарів до кожного. Що вона думає з того приводу і з цього, чому українці неправі в тій ситуації і в цій, скільки разів за день ми не так сказали, подивилися та подумали, з якої саме причини «Крымнаш», чому це правильно та високоморально і так далі.
І от над чим я, власне, уже з тиждень міркую: а чому їй це так болить? Те, що болить, сумнівів не викликає — інакше не строчила б вона з такою швидкістю свої пости, не переконувала б усіх навколо і себе найперше, що все відбувається правильно.
Так, я теж багато пишу на ту саму тему, хоч і з протилежним знаком — але, вибачте, це моя земля, я тут народилася й виросла, я, як би пафосно це не звучало, відчуваю за неї відповідальність. Але їй, отій дівчині-психологу з Москви — їй-то що болить? Сама вона росіянка, українських родичів не має — ба більше, наскільки я знаю, вона взагалі в Україні жодного разу не була. І ні про що, крім України, думати не може.
Знаєте, я не розумію — це так... дико? Ну невже освіченому спеціалісту, матері сімейства та й просто молодій та сучасній людині нічим більше зайняти голову, окрім питання внутрішньої політики чужої країни?
Дайте мені, мабуть, інший глобус.
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Ой! VOLKS показав нових Standard Models — замість тих, що зняли з виробництва. Поки що дівчатка: Saki, Chiyo та Coco. Личка симпатичні, особливо в Saki, а тіла наче не змінилися, правда? Шкода, я сподівалася хоч на мінімальний апгрейд...
Ще хлопчиків, покажіть мені хлопчиків! Маґді, я відчуваю, потрібен старший брат 8-)
![](http://firepic.org/images/2014-04/11/a8exsmpz6gal.png)
Ще хлопчиків, покажіть мені хлопчиків! Маґді, я відчуваю, потрібен старший брат 8-)
![](http://firepic.org/images/2014-04/11/a8exsmpz6gal.png)
четверг, 10 апреля 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Алєжці Царьову, очевидно, не сподобалося вчора в Миколаєві, тому він приїхав в Одесу. Але злі сили у вигляді бійців внутрішніх військ не дають Алєжці тісно поспілкуватися з гостинними одеситами та провести короткий урок історії. Пічалька =(
Це настільки прекрасно, що я зацитую: «Днём 10 апреля группа одесских сторонников «Евромайдана» под стенами гостиницы «Променад» на Фонтанской дороге ожидают появления кандидата в президенты Олега Царёва. Царёв, который, по мнению «евромайдановцев», находится внутри, всё не выходит. Активисты заготовили яйца, зелёнку и другие предметы, предназначенные для того, чтобы организовать нардепу тёплый приём. По словам активиста «Евромайдана» Марка Гордиенко, люди также хотят спросить у Царёва, как он относится к аннексии Крыма и когда началась Вторая мировая война. Периодически активисты пытаются пройти внутрь здания гостиницы, но их туда не пускают» ©.
Це настільки прекрасно, що я зацитую: «Днём 10 апреля группа одесских сторонников «Евромайдана» под стенами гостиницы «Променад» на Фонтанской дороге ожидают появления кандидата в президенты Олега Царёва. Царёв, который, по мнению «евромайдановцев», находится внутри, всё не выходит. Активисты заготовили яйца, зелёнку и другие предметы, предназначенные для того, чтобы организовать нардепу тёплый приём. По словам активиста «Евромайдана» Марка Гордиенко, люди также хотят спросить у Царёва, как он относится к аннексии Крыма и когда началась Вторая мировая война. Периодически активисты пытаются пройти внутрь здания гостиницы, но их туда не пускают» ©.
Вопрос: Чи буде сьогодні друга серія?
1. Одесо, ми в тебе віримо! | 11 | (68.75%) | |
2. В Україні ще багато міст, де теж хочуть комісарського тіла. | 5 | (31.25%) | |
Всего: | 16 |
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Мою волксоняшечку вже відправили — сподіваюся, встигне до Великодня приїхати :-) Тим часом збираю фотки всіляких суконь позаминулого століття — хочеться для неї чогось такого принцесячого, з бантиками та оборками. Повноцінну реконструкцію навряд чи подужаю, а ось стилізацію «а-ля ретро» — чому б і ні...
UPD: багато-багато реконструкторських суконь і навіть трохи майстер-класів — тут; англійською. Купа туторіалів — тут (теж англійською).
![](http://3.firepic.org/3/images/2014-04/10/6r8ywo0k16my.jpg)
UPD: багато-багато реконструкторських суконь і навіть трохи майстер-класів — тут; англійською. Купа туторіалів — тут (теж англійською).
1833
![](http://3.firepic.org/3/images/2014-04/10/6r8ywo0k16my.jpg)
Плюс багато
среда, 09 апреля 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Не знаю, чи мене читають камради з Миколаєва, але якщо так — ви круті! Аплодую стоячи 8-)
вторник, 08 апреля 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Ну ви розумієте — у мене от-от буде нова лялька (якраз сьогодні мають вислати), я зараз лише про неї думаю 8-)
По-перше, трохи корисної, сподіваюся, інформації: у ДоА є аплікація для айфона/айпада (про андроїдну версію не знаю) — правда, вона ретельно захована в апсторі :-) Щоб знайти, треба завантажити додаток Tapatalk — це такий універсальний інструмент, до якого підв'язано щось близько шести тисяч усіляких форумів. Далі зареєструватися в ньому, через пошук знайти Den of Angels, авторизуватися — і вуаля. Айфоноверсія безкоштовна, а для айпада чомусь платна — близько 4$.
По-друге, архіважливе питання: а є у нас сайти, на яких би продавався стаф для SD/SD9/SD10? Варіант SD/SD13 не підходить — хочеться, щоб було більш-менш по фігурі, а не безрозмірні балахони. Я поки що знайшла лише 4D (мабуть, збиратиму колективку), DollHeart (зовсім мало), Promise of the world (після всього, що між нами було, я навряд чи знову до них зберуся) та Еndless (а ці просто не шлють в Україну). І ще є власне Волкс, але, по-перше, треба мати когось у США, бо за кордон вони не відправляють; по-друге, у них зараз все одно сайт не працює.
UPD: і ще кілька
• CheeryDoll, але тільки криноліни та турнюри — весь кежуал на SD13 =(
• Sadol — не всі моделі;
• Bluefairy — розмір «Bluefairy».
UPD2: і ще ARCADIA DOLLS, звичайно.
По-перше, трохи корисної, сподіваюся, інформації: у ДоА є аплікація для айфона/айпада (про андроїдну версію не знаю) — правда, вона ретельно захована в апсторі :-) Щоб знайти, треба завантажити додаток Tapatalk — це такий універсальний інструмент, до якого підв'язано щось близько шести тисяч усіляких форумів. Далі зареєструватися в ньому, через пошук знайти Den of Angels, авторизуватися — і вуаля. Айфоноверсія безкоштовна, а для айпада чомусь платна — близько 4$.
По-друге, архіважливе питання: а є у нас сайти, на яких би продавався стаф для SD/SD9/SD10? Варіант SD/SD13 не підходить — хочеться, щоб було більш-менш по фігурі, а не безрозмірні балахони. Я поки що знайшла лише 4D (мабуть, збиратиму колективку), DollHeart (зовсім мало), Promise of the world (після всього, що між нами було, я навряд чи знову до них зберуся) та Еndless (а ці просто не шлють в Україну). І ще є власне Волкс, але, по-перше, треба мати когось у США, бо за кордон вони не відправляють; по-друге, у них зараз все одно сайт не працює.
UPD: і ще кілька
• CheeryDoll, але тільки криноліни та турнюри — весь кежуал на SD13 =(
• Sadol — не всі моделі;
• Bluefairy — розмір «Bluefairy».
UPD2: і ще ARCADIA DOLLS, звичайно.
понедельник, 07 апреля 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
У той час, коли всі свідомі громадяни займалися прибиранням барикад, ми з Женєчкою та його друзями безсовісно їли шашлики на кінській базі в Конча-Заспі ![:shy:](http://static.diary.ru/picture/1487.gif)
А ще я вигуляла Солю й заодно спробувала пригадати, для чого вся та купа кнопок на моєму фотоапараті.Ну, не те щоб я раніше це добре знала...
![](http://2.firepic.org/2/images/2014-04/07/4ocdsr9uk2do.jpg)
![:shy:](http://static.diary.ru/picture/1487.gif)
А ще я вигуляла Солю й заодно спробувала пригадати, для чого вся та купа кнопок на моєму фотоапараті.
![](http://2.firepic.org/2/images/2014-04/07/4ocdsr9uk2do.jpg)
Ще чотири Солі й один Женєчка верхи на конику
пятница, 04 апреля 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Ой-ой-ой!
А можна мені трохи дайрі-магії прямо зараз?
Подробиці потім розкажу 8-)
UPD: ура! Пам'ятаєте, я хотіла великого Волкса? Так от, він у мене буде, і то досить скоро :-) Щоправда, не він, а вона — це дівчинка.Ну ага, послідовність — моя головна чеснота. Попередньої домовленості ми з продавцем досягли, зараз обговорюємо деталі, завтра оплачу (але на кнопочку можна ще понатискати, про всяк випадок)))
UPD2: усе, півсправи зроблено — відправила половину суми. Решту завтра, бо сьогодні просто не встигла в Женєчкін банк. Ну і дочекатися, доки з Чикаго прилетить.
Це голова DWC#01 на тілі SD10 (дуже схожа на скулхед А, але не така здоровезна), з симпатичним мейком, до речі. Звати будуть Маґдою, місце в історії я поки що їй не придумала, але, здається, без польської прабабці не обійдеться 8-)
PS: Женєчка — ідеальний принц на білому коні, але в мене знову мораторій на ляльок до Нового року 8-)
А можна мені трохи дайрі-магії прямо зараз?
Подробиці потім розкажу 8-)
UPD: ура! Пам'ятаєте, я хотіла великого Волкса? Так от, він у мене буде, і то досить скоро :-) Щоправда, не він, а вона — це дівчинка.
UPD2: усе, півсправи зроблено — відправила половину суми. Решту завтра, бо сьогодні просто не встигла в Женєчкін банк. Ну і дочекатися, доки з Чикаго прилетить.
Це голова DWC#01 на тілі SD10 (дуже схожа на скулхед А, але не така здоровезна), з симпатичним мейком, до речі. Звати будуть Маґдою, місце в історії я поки що їй не придумала, але, здається, без польської прабабці не обійдеться 8-)
PS: Женєчка — ідеальний принц на білому коні, але в мене знову мораторій на ляльок до Нового року 8-)
Вопрос: Усе буде?
1. Аякже! | 41 | (100%) | |
Всего: | 41 |
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Всесвіт, мабуть, хоче, щоб я остаточно розпливлася калюжою рожевих сопель — учора було аняня імені нової китайської контори, сьогодні — важка артилерія: SOOM (тобто Neo-AngelRegion, звичайно, але говоримо Neo-AngelRegion — розуміємо SOOM) та Planetdoll. А-а-а, у мене мораторій на ляльок! ![:weep3:](http://static.diary.ru/picture/1979507.gif)
![](http://firepic.org/images/2014-04/04/fq1e6prjc782.jpg)
Neo-AngelRegio — ліворуч (Amellia, продається 4-17.04, купа опцій, ведмедик окремо); Planetdoll — праворуч (Juddy, базовий, до 10.04 доставка безкоштовна).
![:weep3:](http://static.diary.ru/picture/1979507.gif)
![](http://firepic.org/images/2014-04/04/cget3wqd9htu.jpg)
![](http://firepic.org/images/2014-04/04/fq1e6prjc782.jpg)
Neo-AngelRegio — ліворуч (Amellia, продається 4-17.04, купа опцій, ведмедик окремо); Planetdoll — праворуч (Juddy, базовий, до 10.04 доставка безкоштовна).
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Усе ще не можу на таке дивитися, але колись, мабуть, трохи заживе — тоді перегляну.
четверг, 03 апреля 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Не політикою ж єдиною 8-)
Звуть Xiao Jiu, 28 см на зріст, дуже симпатичне тіло, чотири скінтони в опціях (правда, картинку не показали, а шкода — там два вайти, цікаво, чим вони відрізняються). До 30 квітня продається зі знижкою 10%, «рідний» сайт я так і не знайшла =(
Якщо я десь наприкінці квітня за нею зберуся, будуть бажаючі приєднатися? Це Alice's Collections, тому бесплатну доставку організуємо. Неактуально у зв'язку з новим Волксом і мораторієм на ляльок.
![](http://2.firepic.org/2/images/2014-04/03/m102j5yvojwr.jpg)
Звуть Xiao Jiu, 28 см на зріст, дуже симпатичне тіло, чотири скінтони в опціях (правда, картинку не показали, а шкода — там два вайти, цікаво, чим вони відрізняються). До 30 квітня продається зі знижкою 10%, «рідний» сайт я так і не знайшла =(
![](http://2.firepic.org/2/images/2014-04/03/m102j5yvojwr.jpg)
понедельник, 31 марта 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Батьки вчора їздили в казарму до Сергія, привезли купу вражень.
1. Стало ясно, чому мобілізація лише часткова — останніми роками особовий склад війск тільки скорочувався, відповідно, казарми зменшувалися та закривалися. Тепер у разі оголошення загальної мобілізації людей банально ніде розмістити, тому призвали лише відносно невелику кількість, а тим часом в авральному порядку ремонтують приміщення. У тій частині, куди Сергія розподілили, все блищить новою фарбою, навіть вікна ще не всюди встигли поставити,
2. Видали особистий казанок — 1950 року випуску 8-) Ні, серйозно — у нього на денці вибито дату. Всі ці роки тихо-мирно лежав собі на складі, законсервований солідолом, аж тепер от знадобився. Страшенно цікавить, чи нема десь на тих же складах малесенької такої ядерної боєголовки, хоч одної. Ну, чисто випадково 8-)
3. Зате автомат видали новісінький, не гірше, ніж у «зелених чоловічків». За неперевіреними чутками, якщо рахувати не лише «останні слова техніки», але й зброю кількадесятирічної давності, то на складах її стільки, що озброїти можна всі 45 мільйонів, з пенсіонерами включно. Думка про малесеньку ядерну боєголовку мене не полишає...
4. За великим рахунком, призов на добровільних засадах: у зв'язку з тим, що мобілізаційні списки централізовано знищувалися (нагадаю, що останні два міністри оборони у нас були громадянами Росії), повістки приходять далеко не всім, а тих, хто «косить», навіть не шукають — принаймні, поки що. У результаті мобілізують лише добровольців або тих, хто не тікає від повісток. Мама, подивившись учора на джипи, на яких до призовників приїжджали дружини, отримала когнітивний дисонанс — ну ага, це ми бачили крутих дядечок, що на крутих машинах возили покришки на Майдан, а для Одеси такий прояв громадянської свідомості — дивина.
5. Роки залипання на комп'ютерні ігри даром не проходять: з 12 вистрілів у Сергія в ціль потрапляє 9, з них скількість там (не пам'ятаю, скільки) — «в яблучко». Пишаюсь аж не можу 8-)
6. І не по темі (чи все ж по темі?): а де можна знайти зброю формату 1/3? Якісь автомати-карабіни чи щось подібне, тільки не стімпанк і не надсучасність — бажано, типове для середини минулого століття. Дякую.
1. Стало ясно, чому мобілізація лише часткова — останніми роками особовий склад війск тільки скорочувався, відповідно, казарми зменшувалися та закривалися. Тепер у разі оголошення загальної мобілізації людей банально ніде розмістити, тому призвали лише відносно невелику кількість, а тим часом в авральному порядку ремонтують приміщення. У тій частині, куди Сергія розподілили, все блищить новою фарбою, навіть вікна ще не всюди встигли поставити,
2. Видали особистий казанок — 1950 року випуску 8-) Ні, серйозно — у нього на денці вибито дату. Всі ці роки тихо-мирно лежав собі на складі, законсервований солідолом, аж тепер от знадобився. Страшенно цікавить, чи нема десь на тих же складах малесенької такої ядерної боєголовки, хоч одної. Ну, чисто випадково 8-)
3. Зате автомат видали новісінький, не гірше, ніж у «зелених чоловічків». За неперевіреними чутками, якщо рахувати не лише «останні слова техніки», але й зброю кількадесятирічної давності, то на складах її стільки, що озброїти можна всі 45 мільйонів, з пенсіонерами включно. Думка про малесеньку ядерну боєголовку мене не полишає...
4. За великим рахунком, призов на добровільних засадах: у зв'язку з тим, що мобілізаційні списки централізовано знищувалися (нагадаю, що останні два міністри оборони у нас були громадянами Росії), повістки приходять далеко не всім, а тих, хто «косить», навіть не шукають — принаймні, поки що. У результаті мобілізують лише добровольців або тих, хто не тікає від повісток. Мама, подивившись учора на джипи, на яких до призовників приїжджали дружини, отримала когнітивний дисонанс — ну ага, це ми бачили крутих дядечок, що на крутих машинах возили покришки на Майдан, а для Одеси такий прояв громадянської свідомості — дивина.
5. Роки залипання на комп'ютерні ігри даром не проходять: з 12 вистрілів у Сергія в ціль потрапляє 9, з них скількість там (не пам'ятаю, скільки) — «в яблучко». Пишаюсь аж не можу 8-)
6. І не по темі (чи все ж по темі?): а де можна знайти зброю формату 1/3? Якісь автомати-карабіни чи щось подібне, тільки не стімпанк і не надсучасність — бажано, типове для середини минулого століття. Дякую.
пятница, 28 марта 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
(а також тим, хто замовляє в інтернет-магазинах щось для себе)
Зверніть увагу: вчора прийняли закон № 4576, згідно з яким у нас неоподатковуваний імпорт знову обмежується 150 євро (а не 300, як було раніше). Вступить в дію з моменту публікації, тобто за кілька днів.
Ну і щоб двічі не вставати: EMS не доставляє відправлення у «гарячі точки» й має спеціальні умови обслуговування для «сірих зон». Перше нас, на щастя, поки не стосується, але все ж майте на увазі про всяк випадок. Друге — це про Крим.
Зверніть увагу: вчора прийняли закон № 4576, згідно з яким у нас неоподатковуваний імпорт знову обмежується 150 євро (а не 300, як було раніше). Вступить в дію з моменту публікації, тобто за кілька днів.
Ну і щоб двічі не вставати: EMS не доставляє відправлення у «гарячі точки» й має спеціальні умови обслуговування для «сірих зон». Перше нас, на щастя, поки не стосується, але все ж майте на увазі про всяк випадок. Друге — це про Крим.
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Мала написати цей пост зо два місяці назад, та весь час забувала, поки актуальність не стала дещо сумнівною =(
Я взагалі люблю серіали ВВС. Серіали ВВС на історичну тематику люблю в квадраті.
Проте «Фабрика» — якраз той випадок, коли «сови не те, чим здаються».
Історія зовсім коротенька — на 4 серії. В основі сюжету — події на фабриці Quarry Bank Mill, де в 30-х роках XIX століття широко використовувалася дитяча праця. Робочий день понад 14 годин, небезпечні механізми, погане харчування, свавілля наглядачів і відсутність будь-яких шансів на покращення життя — власне, це все ми читали й бачили багато разів, починаючи з Діккенса.
Але сови іноді дійсно не те, чим здаються.
Бо насправді це історія про революцію.
Про те, що її не зробить ніхто, крім нас.
Про те, що добрі й сильні покровителі насправді нікого не врятують — просто тому, що це не їхні проблеми.
Про те, що люди, які тримають владу в руках, з усіх сил прагнуть виглядати миротворцями та «отцями нації» — але насправді вони і є найбільшим злом.
Про те, що лідери опозиції — часто зовсім не ті особистості, котрих ми хотіли би бачити на чолі, але з ними все одно треба співпрацювати.
І ще про дві важливі речі, одну з яких ми вже зрозуміли, а другу мусимо зрозуміти, щоб уникнути багатьох розчарувань. По-перше, за свободу платять кров'ю. По-друге, те, що перемогу можна здобути в один день — небезпечна ілюзія: «десятигодинний білль», якого прагнуть герої серіалу, був прийнятий у 1870 — а події відбуваються в середині 1830-х...
![](http://firepic.org/images/2014-03/28/ja1z9sbtcdub.jpg)
Я взагалі люблю серіали ВВС. Серіали ВВС на історичну тематику люблю в квадраті.
Проте «Фабрика» — якраз той випадок, коли «сови не те, чим здаються».
Історія зовсім коротенька — на 4 серії. В основі сюжету — події на фабриці Quarry Bank Mill, де в 30-х роках XIX століття широко використовувалася дитяча праця. Робочий день понад 14 годин, небезпечні механізми, погане харчування, свавілля наглядачів і відсутність будь-яких шансів на покращення життя — власне, це все ми читали й бачили багато разів, починаючи з Діккенса.
Але сови іноді дійсно не те, чим здаються.
Бо насправді це історія про революцію.
Про те, що її не зробить ніхто, крім нас.
Про те, що добрі й сильні покровителі насправді нікого не врятують — просто тому, що це не їхні проблеми.
Про те, що люди, які тримають владу в руках, з усіх сил прагнуть виглядати миротворцями та «отцями нації» — але насправді вони і є найбільшим злом.
Про те, що лідери опозиції — часто зовсім не ті особистості, котрих ми хотіли би бачити на чолі, але з ними все одно треба співпрацювати.
І ще про дві важливі речі, одну з яких ми вже зрозуміли, а другу мусимо зрозуміти, щоб уникнути багатьох розчарувань. По-перше, за свободу платять кров'ю. По-друге, те, що перемогу можна здобути в один день — небезпечна ілюзія: «десятигодинний білль», якого прагнуть герої серіалу, був прийнятий у 1870 — а події відбуваються в середині 1830-х...
![](http://firepic.org/images/2014-03/28/ja1z9sbtcdub.jpg)
четверг, 27 марта 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Брату вчора повістка прийшла.
Всюди чути розмови про те, що війна майже неминуча — навіть американська розвідка це визнає.
Страшно.
Але Карфаген усе одно має бути зруйнований.
Всюди чути розмови про те, що війна майже неминуча — навіть американська розвідка це визнає.
Страшно.
Але Карфаген усе одно має бути зруйнований.
вторник, 25 марта 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Здається, я безробітна не з 1 квітня, а з 1 травня 8-)
До речі, якщо хтось хотів посуд зі знижкою, то зараз саме час — в компанії планується реструктуризація, не впевнена, що після неї збережеться можливість купувати за складськими цінами.
До речі, якщо хтось хотів посуд зі знижкою, то зараз саме час — в компанії планується реструктуризація, не впевнена, що після неї збережеться можливість купувати за складськими цінами.
понедельник, 24 марта 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Від llsonya мені дістався флешмоб «10 мрій», правила якого очевидні з назви :-) Правда, у мене з мріями зараз якось не дуже — повний розгардіяш у голові — тому в списку будуть мрії навпіл з бажаннями та фантазіями, та то таке.
1. Глобально — хай усе буде добре. Маленька проблемка полягає в тому, що докладніше зміст цього «все добре» я окреслити не можу, до того ж, одні його складові суперечать іншим :-) Але конкретизувати не буду — Всесвіт сам розбереться.
2. Маленька американська мрія українського ґатунку: діти, хатинка у передмісті, подвір'я з квітничком, гойдалка на яблунці, собака... Найсмішніше, що ми з Женєчкою потроху й дуже повільно, та усе ж ішли до цієї мрії — правда, хз, як воно тепер вийде...
3. Банально, але маємо те, що маємо: здоров'я усім, батькам у першу чергу. І трохи совісті брату.
4. І щоб у Женєчки було все добре з роботою і кар'єрою. Тобто, у нього й зараз все дуже непогано 8-) Але він хоче трохи інакшого — сподіваюся, що так і буде, причому найближчим часом (до речі, можете за нього потримати кулачки протягом приблизно двох тижнів).
5. Не зовсім мрія — скоріше, цілі на середню перспективу: хочу таки виконати все, що собі напланувала, але так, щоб два пункти плану ніколи-ніколи не знадобилися. Розумію, що нічого не зрозуміло — просто не хочу поки що казати «гоп». Якщо вийде, тоді розкажу.
6. Хочу побачити те, чого ще не бачила: від Долини нарцисів на Закарпатті до Тихого океану та норвезьких фіордів.
7. А можна як-небудь пересадити мені руки на те місце, де вони мали б бути згідно з проектом? І заодно знайти в добі хоча б дві зайві годинки?
8. Якщо руки пересадити не можна, то хоча б трохи терпіння. І дві зайві годинки в добі :-)
9. Про ляльок можна? У мене шалений дефіцит ляльок в організмі 8-) Хочу великого Волкса (можна двох), маленьку русалку, сірі копита, поні, красиве жіноче тіло (хай його вже хто-небудь зліпить!), одне дефіцитне чоловіче тіло, окремо — чоловіче Доллстаун 15-річне і яку-небудь голову для нього... Я себе не обділила?
10. І найголовніше — хай усе буде добре: з нами, з вами, з країною і взагалі.
Якщо я правильно розумію правила, то наприкінці треба ощасливити десять осіб, котрі в себе в дайрику розкажуть про свої мрії. Отже: Aldhissla, BlackRaspberry, Call 911, casper.kot, Editka, Larisa_V, miss_Drosselmeyer, Noa Streight, Tomoe-chan, Ганна.
1. Глобально — хай усе буде добре. Маленька проблемка полягає в тому, що докладніше зміст цього «все добре» я окреслити не можу, до того ж, одні його складові суперечать іншим :-) Але конкретизувати не буду — Всесвіт сам розбереться.
2. Маленька американська мрія українського ґатунку: діти, хатинка у передмісті, подвір'я з квітничком, гойдалка на яблунці, собака... Найсмішніше, що ми з Женєчкою потроху й дуже повільно, та усе ж ішли до цієї мрії — правда, хз, як воно тепер вийде...
3. Банально, але маємо те, що маємо: здоров'я усім, батькам у першу чергу. І трохи совісті брату.
4. І щоб у Женєчки було все добре з роботою і кар'єрою. Тобто, у нього й зараз все дуже непогано 8-) Але він хоче трохи інакшого — сподіваюся, що так і буде, причому найближчим часом (до речі, можете за нього потримати кулачки протягом приблизно двох тижнів).
5. Не зовсім мрія — скоріше, цілі на середню перспективу: хочу таки виконати все, що собі напланувала, але так, щоб два пункти плану ніколи-ніколи не знадобилися. Розумію, що нічого не зрозуміло — просто не хочу поки що казати «гоп». Якщо вийде, тоді розкажу.
6. Хочу побачити те, чого ще не бачила: від Долини нарцисів на Закарпатті до Тихого океану та норвезьких фіордів.
7. А можна як-небудь пересадити мені руки на те місце, де вони мали б бути згідно з проектом? І заодно знайти в добі хоча б дві зайві годинки?
8. Якщо руки пересадити не можна, то хоча б трохи терпіння. І дві зайві годинки в добі :-)
9. Про ляльок можна? У мене шалений дефіцит ляльок в організмі 8-) Хочу великого Волкса (можна двох), маленьку русалку, сірі копита, поні, красиве жіноче тіло (хай його вже хто-небудь зліпить!), одне дефіцитне чоловіче тіло, окремо — чоловіче Доллстаун 15-річне і яку-небудь голову для нього... Я себе не обділила?
10. І найголовніше — хай усе буде добре: з нами, з вами, з країною і взагалі.
Якщо я правильно розумію правила, то наприкінці треба ощасливити десять осіб, котрі в себе в дайрику розкажуть про свої мрії. Отже: Aldhissla, BlackRaspberry, Call 911, casper.kot, Editka, Larisa_V, miss_Drosselmeyer, Noa Streight, Tomoe-chan, Ганна.
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
1. В суботу ходили пікетувати Міністерство оборони.
З нейтрального: схоже, тактика і стратегія нашої влади полягає в тому, щоб сидіти тихо й чекати, пока Росія сама уб'ється об стіну. Підхід, що цілком має право на існування, враховуючи останні дії тамтешніх керманичів (я про плани щодо Візи й МастерКарду, про можливу заборону ввезення іноземного медобладнання й інші такі штуки), але, вважаю, можна було б і допомогти «старшому брату» в його боговгодній діяльності.
З поганого: про тактику «сидіти й чекати» та, найголовніше, її смисл військовим в Криму розповіли аж учора. Нормально, га? Ні, я проти того, щоб оперативні плани вивішували у Фейсбучику для широкого обговорення — але ж самим солдатам можна було сказати? Бажано, не чекаючи кількох сотень розлючених киян з нетолерантними гаслами під будинком Міноборони.
З хорошого: коли сотня розлючених киян таки намалювалася під будинком Міноборони, до них вийшов не наряд «Беркуту», а власне міністр оборони. З ну дуже незадоволеним обличчям, але тим не менш. Кривився, проте відповідав на питання й щось там обіцяв — той, хто зараз подумав «фігня це все!», хай уявить аналогічну ситуацію півроку тому. Ото ж. Фігня, звичайно, але довга дорога складається з дрібних кроків.
2. У п'ятницю під кінець робочого дня раптом з'ясувалося, що я потенційно безробітна з 1 квітня. Ні, співчувати не треба :-) По-перше, мене ніхто не звільняє, але змінюються умови роботи, і це категорично не влаштовує — відповідно, буду прощатися (якщо, звісно, керівництво не відтанцює назад). По-друге, маю певні плани на майбутнє, і тимчасове безробіття буде лише на руку — а далі подивимося. Хоча якщо вам потрібна людина, здатна триндіти на будь-яку тему, усно чи письмово, тет-а-тет чи перед великою кількість слухачів, то я готова до фрилансу :-) До офісу поки що не готова.
3. Знаєте, за що я люблю Женєчку? Це перший і єдиний мужчина на моєму життєвому шляху, який не просто терпляче спостерігає, як я вибираю в магазині рожевінькі кросівки, рожевінький рюкзак, рожевінький светр ирожевінькі сірі з рожевінькими вставками брюки — але й на повному серйозі обговорює проблему вибору відтінку ![:inlove:](http://static.diary.ru/picture/1178.gif)
З нейтрального: схоже, тактика і стратегія нашої влади полягає в тому, щоб сидіти тихо й чекати, пока Росія сама уб'ється об стіну. Підхід, що цілком має право на існування, враховуючи останні дії тамтешніх керманичів (я про плани щодо Візи й МастерКарду, про можливу заборону ввезення іноземного медобладнання й інші такі штуки), але, вважаю, можна було б і допомогти «старшому брату» в його боговгодній діяльності.
З поганого: про тактику «сидіти й чекати» та, найголовніше, її смисл військовим в Криму розповіли аж учора. Нормально, га? Ні, я проти того, щоб оперативні плани вивішували у Фейсбучику для широкого обговорення — але ж самим солдатам можна було сказати? Бажано, не чекаючи кількох сотень розлючених киян з нетолерантними гаслами під будинком Міноборони.
З хорошого: коли сотня розлючених киян таки намалювалася під будинком Міноборони, до них вийшов не наряд «Беркуту», а власне міністр оборони. З ну дуже незадоволеним обличчям, але тим не менш. Кривився, проте відповідав на питання й щось там обіцяв — той, хто зараз подумав «фігня це все!», хай уявить аналогічну ситуацію півроку тому. Ото ж. Фігня, звичайно, але довга дорога складається з дрібних кроків.
2. У п'ятницю під кінець робочого дня раптом з'ясувалося, що я потенційно безробітна з 1 квітня. Ні, співчувати не треба :-) По-перше, мене ніхто не звільняє, але змінюються умови роботи, і це категорично не влаштовує — відповідно, буду прощатися (якщо, звісно, керівництво не відтанцює назад). По-друге, маю певні плани на майбутнє, і тимчасове безробіття буде лише на руку — а далі подивимося. Хоча якщо вам потрібна людина, здатна триндіти на будь-яку тему, усно чи письмово, тет-а-тет чи перед великою кількість слухачів, то я готова до фрилансу :-) До офісу поки що не готова.
3. Знаєте, за що я люблю Женєчку? Це перший і єдиний мужчина на моєму життєвому шляху, який не просто терпляче спостерігає, як я вибираю в магазині рожевінькі кросівки, рожевінький рюкзак, рожевінький светр и
![:inlove:](http://static.diary.ru/picture/1178.gif)
пятница, 21 марта 2014
Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
1. Розміщення та тимчасове проживання, надання медичної допомоги — Контактний центр Києва: короткий номер 1551 або 205-73-37 (з мобільного).
2. Міський координаційний центр: Київ, проспект Комарова, 7; (044) 408-39-74.
3. «Жінки за мир та єдність»: (067) 707-60-60 (Діана Горда).
4. Фонд журналіста Данила Яневського: (068) 686-70-33, (093) 285-81-31, (099) 102-66-96.
5. Комітет підтримки кримців: (095) 281-03-88 (Анна Сандалова)
6. Гаряча лінія для бажаючих виїхати з Криму: 0-800-50-17-27 (Львів).
7. Карпати, поселення біженців: (097) 771-50-22, (099) 451-52-31.
8. Допомога кримськотатарським сім'ям (розміщення в Києві): (044) 449-65-46, (067) 507-19-03 (Петро Шарафетдінов).
Прочитав сам — передай сусіду.
2. Міський координаційний центр: Київ, проспект Комарова, 7; (044) 408-39-74.
3. «Жінки за мир та єдність»: (067) 707-60-60 (Діана Горда).
4. Фонд журналіста Данила Яневського: (068) 686-70-33, (093) 285-81-31, (099) 102-66-96.
5. Комітет підтримки кримців: (095) 281-03-88 (Анна Сандалова)
6. Гаряча лінія для бажаючих виїхати з Криму: 0-800-50-17-27 (Львів).
7. Карпати, поселення біженців: (097) 771-50-22, (099) 451-52-31.
8. Допомога кримськотатарським сім'ям (розміщення в Києві): (044) 449-65-46, (067) 507-19-03 (Петро Шарафетдінов).
Прочитав сам — передай сусіду.