Млини Господні мелють поволі, але дуже ретельно
Життя доволі іронічне — в лютому я дуже правдоподібно брехала мамі, що сиджу в кафе, а за подіями на Грушевського стежу через стрім. В травні вона робить практично те саме, з поправкою на телевізор.
Учора дізналася, що тато ввечері 2-го травня був на Куликовому — щоправда, уже близько восьмої, коли нарешті доїхали пожежники. Відповідно, про те, хто що палив, згори чи знизу, сказати не може — на той час там уже палало рівномірно все. Щодо всього іншого:
1) кажуть, що з самого початку ментів на площі не було, але тоді, коли тато приїхав, вони вже з'явилися. Толку, правда, з того не було жодного, бо вони просто нічого не робили. Половина з цікавістю спостерігала за подіями, інші, з не такими міцними нервами, щосили відверталися;
2) найбільше метушилася Самооборона — це саме вони піднесли лаштунки сцени, щоб за їх допомогою витягати людей з 2-3-го поверхів;
3) в той самий час, коли самооборонці в компаніі пожежників лазили по стінах, когось там витягаючи, з даху на них досить ефективно жбурляли каміння та коктейлі Молотова. Мабуть, для підвищення ККД рятувальників;
4) що найбільше вразило — склад та настрої натовпу. Тобто не отих хлопців у касках, котрих повно на відео, а, так би мовити, глядачів:
• по-перше, в натовпі було дуже мало інтелігентних задротів в окулярах та дотепних студенток — основного складу Євромайдану, що збирався біля Дюка ще з грудня. Зате в асортименті були пергідрольні тьотки з Привозу та сумнівної зовнішності дядьки з робочими руками;
• по-друге, не сказати, щоб натовп був сильно патріотично налаштований. Він був налаштований суворо проти сепаратистів;
• по-третє, ступінь оцієї «налаштованості проти» мого батька конкретно шокувала. За його словами, врятованим з пожежі сильно пощастило, що вони потрапляли в руки самооборонців, котрі їх так-сяк захищали на шляху до «швидкої». Бо натовп був готовий розірвати на шматки голими руками. Лише одна картинка: з вікна другого поверху висовується тітка, кричить «Помогите!», до неї лізе хлопець в оранжевій касці — народ голосно скандує «Пусть тебя Путин спасает, сука!» Міліція з цікавістю спостерігає;
5) ключове питання для всіх, хто дивиться «Перший канал»: «Правого сектору» тато на бачив. Чи його там не було, чи був з іншого боку будівлі, чи тато просто не розпізнав без витатуйованої візитки Яроша на лобі (особисто я ставлю на третій варіант, але не наполягаю).
І три копійки від мами: наступного ранку, себто 3-го травня, йшла вона вулицею Чернишевського (це від Червоного хреста до Польової на Молдаванці, той ще райончик). На лавці сидять дві місцеві мадам років двадцяти, п'ють пиво (а шо такого, пиво о восьмій ранку? може, ви в такий час каву п'єте, чи шо?) та обговорюють поточну політичну ситуацію. Цитую: «Ненавижу русских тварей, убивать готова» — кінець цитати.
От така хуйня, малята. І це справді хуйня, бо вулиця Чернишевського — останнє місце в Одесі, де ще місяць тому можна було почути такі слова на адресу росіян.
PS: на об'єктивність не претендую, можливо, з інших ракурсів та на інших вулицях ситуація виглядає інакше. Переповідаю те, що вчора від мами почула.
PPS: думку мадам з Чернишевського не поділяю — ще маю ілюзорні надії, що якось воно вирулиться на мирний шлях. Але з пісні слів не викинеш.
PPPS: шанувальники ІТАР-ТАСС ідуть нахуй одразу, без фонтанування своєю дуже цінною думкою в коментах.
Учора дізналася, що тато ввечері 2-го травня був на Куликовому — щоправда, уже близько восьмої, коли нарешті доїхали пожежники. Відповідно, про те, хто що палив, згори чи знизу, сказати не може — на той час там уже палало рівномірно все. Щодо всього іншого:
1) кажуть, що з самого початку ментів на площі не було, але тоді, коли тато приїхав, вони вже з'явилися. Толку, правда, з того не було жодного, бо вони просто нічого не робили. Половина з цікавістю спостерігала за подіями, інші, з не такими міцними нервами, щосили відверталися;
2) найбільше метушилася Самооборона — це саме вони піднесли лаштунки сцени, щоб за їх допомогою витягати людей з 2-3-го поверхів;
3) в той самий час, коли самооборонці в компаніі пожежників лазили по стінах, когось там витягаючи, з даху на них досить ефективно жбурляли каміння та коктейлі Молотова. Мабуть, для підвищення ККД рятувальників;
4) що найбільше вразило — склад та настрої натовпу. Тобто не отих хлопців у касках, котрих повно на відео, а, так би мовити, глядачів:
• по-перше, в натовпі було дуже мало інтелігентних задротів в окулярах та дотепних студенток — основного складу Євромайдану, що збирався біля Дюка ще з грудня. Зате в асортименті були пергідрольні тьотки з Привозу та сумнівної зовнішності дядьки з робочими руками;
• по-друге, не сказати, щоб натовп був сильно патріотично налаштований. Він був налаштований суворо проти сепаратистів;
• по-третє, ступінь оцієї «налаштованості проти» мого батька конкретно шокувала. За його словами, врятованим з пожежі сильно пощастило, що вони потрапляли в руки самооборонців, котрі їх так-сяк захищали на шляху до «швидкої». Бо натовп був готовий розірвати на шматки голими руками. Лише одна картинка: з вікна другого поверху висовується тітка, кричить «Помогите!», до неї лізе хлопець в оранжевій касці — народ голосно скандує «Пусть тебя Путин спасает, сука!» Міліція з цікавістю спостерігає;
5) ключове питання для всіх, хто дивиться «Перший канал»: «Правого сектору» тато на бачив. Чи його там не було, чи був з іншого боку будівлі, чи тато просто не розпізнав без витатуйованої візитки Яроша на лобі (особисто я ставлю на третій варіант, але не наполягаю).
І три копійки від мами: наступного ранку, себто 3-го травня, йшла вона вулицею Чернишевського (це від Червоного хреста до Польової на Молдаванці, той ще райончик). На лавці сидять дві місцеві мадам років двадцяти, п'ють пиво (а шо такого, пиво о восьмій ранку? може, ви в такий час каву п'єте, чи шо?) та обговорюють поточну політичну ситуацію. Цитую: «Ненавижу русских тварей, убивать готова» — кінець цитати.
От така хуйня, малята. І це справді хуйня, бо вулиця Чернишевського — останнє місце в Одесі, де ще місяць тому можна було почути такі слова на адресу росіян.
PS: на об'єктивність не претендую, можливо, з інших ракурсів та на інших вулицях ситуація виглядає інакше. Переповідаю те, що вчора від мами почула.
PPS: думку мадам з Чернишевського не поділяю — ще маю ілюзорні надії, що якось воно вирулиться на мирний шлях. Але з пісні слів не викинеш.
PPPS: шанувальники ІТАР-ТАСС ідуть нахуй одразу, без фонтанування своєю дуже цінною думкою в коментах.
И отдельно радует, что какая-то такая картинка по обрывкам информации и видео у меня и сложилась.
Мне, почему-то, очень страшно. За Одессу, за Мариуполь, за Днепр. У меня там везде друзья. Здесь как-то все понятно было, просто, ясно. Одесситами горжусь прямо неимоверно. Всеми адекватными горжусь!
Берегите себя!
За всех страшно — но есть чувство, что нам было необходимо пережить и это тоже. Опыт, без которого не сможем сформироваться окончательно.
Хай вони там тримаються і будуть обережні, наскільки це можливо
Я тоже не очевидец. Выскочила только в магазин во время матча, когда на районе было тихо, и быстро забурилась обратно домой.
Потом... Хлопки, крики и сирены с Куликового у меня были слышны даже при закрытых окнах.
А приятель был на митинге на Соборке. Сказал, что менты совсем не знали что делать и куда себя девать, занимались чем-то невнятным. А самообороновцы закрывали собой проукраинских митингующих как живым щитом. Сказал, что если б не они - жертв было бы пиздец больше.
Editka, ну да, само собой, воспитание родительское
Noa Streight, да, папа тоже об этом говорил. Во-первых, пожарники многих не успели бы вытащить, во-вторых, вытащенные рисковали в больницу попасть по частям. Менты — отдельная песня, как раз на Пасху с двумя имела долгий политический разговор. Резюме — «нас это все не касается».
Inna_7, я не пишу пости під замком, тому цитувати можна вільно і що завгодно. Проте скажу чесно: вкрай скептично ставлюся до ідеї «переагітування» росіян. Ті, хто гіпотетично міг щось зрозуміти, давно вже на нашому боці. У всіх інших працюють потужні захисні механізми, їх не переконають жодні свідчення очевидців, докази та пояснення. Картина світу — надзвичайно стійкий конструкт, що туди вписалося, виламується буквально «з м'ясом», а це дуже й дуже важко, особливо якщо «виламування» зовнішнє, а не внутрішнє. Усе, поїзд пішов, ми вписані в загальноросійську картину світу як фашисти, бендерівці та пожирателі православних немовлят — і такими залишимося надовго. Можливо, на століття.
Завтра напишу розлогий пост, що як влаштоване й чому наша антипропаганда суть марне витрачання зусиль.
Якщо не переконала, то цитувати можна без проблем
Про натовп, прикро i лячно, але не дивно - довго сiяли, рясно, от i вродило...
Jasana, о, дуже влучно сказано, так! Чого тепер плачі Ярославни влаштовувати — раніше треба було думати, менше ненависті сіяти. Але ж навіть і зараз продовжують...