Ми всі живемо в певній системі координат. Схід і Захід, добро й зло, вороги й друзі, світло й темрява… Так чи інакше, вони впорядковують наше життя, задають йому напрямок: плюс або мінус.
Добре це чи погано — інше питання, але допоки ми знаємо, що є плюс і що є мінус — життя йде своїм звичаєм, і світ стоїть на своєму місці.
Хтось, може, вважає, що вийти за межі координатної площини — означає здобути свободу. Прикра помилка. Це не свобода, це хаос — коли змішуються полюси, час біжить назад і навіть найсолодші поцілунки мають солонуватий присмак крові.
Віднедавна я добре усвідомлюю, що таке випасти зі своєї системи координат, опинитися в хаосі й не знати, що було вчора і що буде завтра. А найстрашніше — розуміти, що від тебе все одно нічого не залежить. Ти можеш відчайдушно борсатися, з останніх сил хапатися навіть не за соломинку — за лезо ножа — у спробі щось змінити, але життя йде заздалегідь визначеним шляхом, і йтиме так і надалі, і ти нічого не зміниш, бо Хтось Там вирішив, що все мусить бути саме так, і ніхто й не спитає, що ти думаєш з цього приводу — зрештою, кого цікавить думка якоїсь там дівчини в смугастих гетрах?
Я не нарікаю на цього Хтось. Просто мені страшно.
Перевода не будет. Слишком личное — по-русски не пишется.
Добре це чи погано — інше питання, але допоки ми знаємо, що є плюс і що є мінус — життя йде своїм звичаєм, і світ стоїть на своєму місці.
Хтось, може, вважає, що вийти за межі координатної площини — означає здобути свободу. Прикра помилка. Це не свобода, це хаос — коли змішуються полюси, час біжить назад і навіть найсолодші поцілунки мають солонуватий присмак крові.
Віднедавна я добре усвідомлюю, що таке випасти зі своєї системи координат, опинитися в хаосі й не знати, що було вчора і що буде завтра. А найстрашніше — розуміти, що від тебе все одно нічого не залежить. Ти можеш відчайдушно борсатися, з останніх сил хапатися навіть не за соломинку — за лезо ножа — у спробі щось змінити, але життя йде заздалегідь визначеним шляхом, і йтиме так і надалі, і ти нічого не зміниш, бо Хтось Там вирішив, що все мусить бути саме так, і ніхто й не спитає, що ти думаєш з цього приводу — зрештою, кого цікавить думка якоїсь там дівчини в смугастих гетрах?
Я не нарікаю на цього Хтось. Просто мені страшно.
Перевода не будет. Слишком личное — по-русски не пишется.