Хоча все прогресивне людство подивилося «Хоббіта» ще хтозна-коли, ми з Женєю доповзли до кінотеатра аж учора. Вірніше, сьогодні — уперше в житті була на нічному сеансі, додому повернулися аж під ранок.

Найбільше було шкода Кілі. Ні, я знала, що в оригіналі до фіналу ні він, ні Філі з Торіном не доживають — книжку ще в початковій школі читала — але до останнього сподівалася на альтернативну режисерську кінцівку. Зрештою, там стільки всього накручено, про що Професор ні сном, ні духом, що можна було б і відправити Кілі з Тауріеллю на якісь там острови, милуватися зірками й читати одне одному вірші.

Але се ля ві, маємо те, що маємо.

Хто автор картинки, не знаю, знайшла на Пікабу.