Коли це все скінчиться, куплю собі яскраву сукню, босоніжки на підборах і 100500 смішних браслетів.
Буду саджати на балконі квіти, запишуся на курси водіїв, знову почну шити лялькові сукні з мільйоном оборок і перечитаю всі класичні жіночі романи, до яких зможу дотягнутися — від Джейн Остін до Маргарет Мітчелл.
Поїдемо з Женею в Карпати й, мабуть, в Угорщину. І ще у Харків — з усіх українських міст я найбільше люблю Київ, а після нього Харків.
І гроші збиратиму лише на коллективки, а не на ліки та бронежилети.
Поки ж маю конвалії «Diorissimo» та новий альбом «Сплина»: «Мы родились на этот свет для счастья — счастье в том, что мы на свет на этот родились».
Життя триває.